Я - тихий ветра стон,
Я - шепот листопада,
Спокойный всплеск
Речной волны...
Как много надо мне
И как мне мало надо:
Всего лишь сладкое
Мгновенье тишины,
Всего лишь теплый след
Звезды в моей ладони,
Вечерний треск сверчка,
Соцветье робких грез...
Мне, в сущности, так мало надо:
Чуть больше радости и чуть поменьше слёз...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
